Суддя Касаційного цивільного суду Верховного Суду Наталія Сакара під час онлайн-семінару, організованому КЦС ВС, звернула увагу на застосування положень ЦПК щодо належного повідомлення учасників судового процесу з посиланням на практику Верховного Суду та ЄСПЛ.

Основним способом, за допомогою якого суд здійснює повідомлення, є надіслання повісток. При чому у практиці Верховного Суду все частіше використовується презумпція добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов’язків.

Як приклад суддя навела постанову КЦС ВС від 18 січня 2023 року по справі №752/24739/19.

В цій справі були наступні обставини. Ухвалою від 9 серпня 2020 року Київський апеляційний суд закінчив підготовчі дії у справі, призначив справу до розгляду на 1 жовтня 2020 року з повідомленням учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідачка отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з додатками 14 липня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Верховний Суд критично оцінив доводи відповідача в частині того, що таке повідомлення не отримано відповідачем.

Як зазначив Верховний Суд, Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

За пунктом 99 Правил рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).

Напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 222/1402/16).

Враховуючи вищезазначене, на думку ВС, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відповідним рекомендованим повідомленням підтверджується вручення відповідачу копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги з додатками 14 липня 2020 року.

Разом із цим, відповідачкою не спростовано презумпцію добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків при врученні їй відповідного рекомендованого листа, оскільки докази на підтвердження цих обставин у справі відсутні.

У тексті оскаржуваної постанови апеляційного суду вказано, що відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи відповідачка повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Із матеріалів справи убачається, що у зв`язку із неявкою відповідачки в судове засідання розгляд справи відкладався неодноразово, судові повістки про призначення справи на 1 жовтня 2020 року, 3 грудня 2020 року та 21 січня 2021 року, направлені їй за адресою її реєстрації, повернулися до апеляційного суду за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні.

Номер телефону або електронна адреса відповідачки, за якими її було б можливо додатково повідомити, в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд був позбавлений можливості використати альтернативні способи комунікації.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Встановивши, що будучи обізнаною про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, відповідачка всупереч положенням статті 44 ЦПК України, яка покладає на учасника обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами, більше півроку не вчинила жодних дій для з`ясування про стан судового провадження, апеляційний суд, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та рівноваги інтересів сторін щодо розгляду справи упродовж розумного строку, дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи у її відсутність за наявними у матеріалах справи доказами, які відповідачкою не спростовано.

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині були відхилені Верховним Судом, так як зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права, спростовуються матеріалами справи й не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Джерело "Судово-юридична газета"